Були простими, стануть кольоровими
Дуже приємне заняття слід за вже виконану роботою – розфарбування. Тут вже особиста уява може перетворити намальоване хоч в осінній палаючий букет, хоч в літню свіжу зелень.
У першому випадку тон можна зробити жовто-помаранчевим або оранжево-червоним, або охряным, у другому – зелений різних відтінків.
Колір прожилок підсилюють: роблять темніше основного, а в центрі «головною» – навпаки, світліше (для обсягу).
Частини, близькі до країв, «затінюють».
Тепер готовий виріб можна і в рамочку!
Хоч кленові, хоч березові!..
Виконавши покроково всі вищеописані рекомендації, стає ясно, як легко намалювати листя! І березові, і каштанові, та кленові, і виноградні… Головне – чітко уявляти загальну схему.
Будь-який вподобаний для зображення листочок завжди першим ділом необхідно вивчити – виявити, якою він геометричної форми. Потім визначити вісь. На папері потрібно створити контур, потім — «каркас» з прожилок і як би «надіти» на нього обриси листочка. А потім додати деякі додаткові деталі й розфарбувати.
Пам’ятаючи про це, можна експериментувати: відображати на папері «рослинні частини» не тільки дерев, але й чагарників і квітів і трав. Наприклад, «зубчасті» листочки (як у кропиви). Або круглі «з розрізом» (як у латаття). Або – нагадують серце (як у бузку)…
З часом, чим більше такого практичного художнього досвіду буде накопичуватися, тим реалістичніше стануть виходити на папері чудові витвори природи…
